uaruen

Продукція

• Ангіологія
• вітаміни
• ПРОТИВІРУСНІ ПРЕПАРАТИ
• гастроентерологія
• кардіологія
• МЕТАБОЛІЧНІ ПРЕПАРАТИ
• НЕВРОЛОГІЯ
• офтальмологія
• ПАРАЗИТОЛОГІЯ
• Педіатрія
• ПСИХІАТРІЯ
• Ревматологія
• Гінекологія
• УРОЛОГІЯ
• препарати інших груп

 Препарати зареєстровані в Україні

Ефективність Стифімолу в лікуванні ожиріння

Сергієнко О.О., Сергієнко В.О., Підсадочна І.І., Сегін В.І., Сергієнко Л.М.

Національний медичний університет ім. Данила Галицького

           

Ожиріння є одним із основних факторів ризику розвитку 2 типу (інсулінонезалежного) цукрового діабету (ЦД), ішемічної хвороби серця (ІХС) та ряду інших захворювань. Визнання ВООЗ ожиріння новою неінфекційною «епідемією» ХХI століття вимагає активної уваги до цієї медико-соціальної та економічної проблеми. В багатьох країнах світу безпосередні та опосередковані витрати, пов’язані з лікуванням цієї патології складають 4–10% річного бюджету, виділеного на охорону здоров’я, але необхідність пошуку нових методів лікування і профілактики ожиріння не викликає сумнівів.

Мета

Метою дослідження була оцінка ефективності «Стифімолу» (капсули виробництва ЗАТ «Київський вітамінний завод») при лікуванні хворих з первинним ожирінням I ступеня на фоні базової терапії (дієтотерапії). Завдання дослідження:вивчити вплив досліджуваного препарату на динаміку показників ІМТ, систолічного (САТ) і діастолічного (ДАТ) артеріального тиску, частоти серцевих скорочень (ЧСС), інсулінової резистентності (ІР), ліпідного обміну; опрацювати схеми використання; вивчити переносимість і можливі побічні ефекти; дати рекомендації щодо особливостей застосування «Стифімолу».

Методи

Обстежено 42 пацієнти у віці 51,3±2,3 років з тривалістю захворювання 7,8±3,4 років. З метою контролю отримані дані про стан досліджуваних показників у 15 практично здорових людей. Вік хворих на ожиріння і контрольної групи практично не відрізнявся (Р>0,05). Ожиріння діагностували при збільшенні МТ за рахунок жирової тканини на 10% і більше від максимальної для даного зросту, віку і статі. Надлишкова маса тіла визначалась згідно рекомендацій ВООЗ (1998). Пацієнти були розподілені на 2 групи: основна група (група А) — 28 пацієнтів з первинним ожирінням І ст, які отримували на фоні базисної терапії (дієта №8 по Певзнеру з енергетичною цінністю добового раціону 1700–1800 ккал ) «Стифімол» по 2 капсули 3 рази на добу протягом 1,5 міс і «Стифімол» по 1 капсулі 3 рази на добу протягом наступних 1,5 міс); контрольна (група B) — 14 пацієнтів з первинним ожирінням І ст, яким призначалася базисна терапія у вигляді монотерапії. Курс призначення «Стифімолу» становив 3 міс. Обстеження хворих здійснювалося до початку, під час і після закінчення дослідження.

Оцінка ефективності: висока ефективність — зниження ІМТ на 5–9%; помірна ефективність — зниження ІМТ до 5%; низька ефективність — відсутність зниження ІМТ. Переносимість препарату оцінювалася на підставі даних опиту, об'єктивних даних, отриманих в ході дослідження, даних клініко-лабораторних досліджень.

В плазмі крові, за допомогою радіоімунологічного методу, визначали концентрацію інсуліну (набір insulin-IRMA 3210). Розрахунок індексу інсулінової резистентності (НОМА-ІР) проводили за формулою: НОМА-ІР = G0 х Іns0 /22,5, або НОМА-ІР = G0 х Іns0 / 135, 0, де G0 — рівень глюкози плазми крові натщесерце (ммоль/л); Іns0 — вміст ІРІ в сироватці крові натщесерце (пмоль/л). Розрахунок індексу функції бета-клітин підшлункової залози (НОМА- ФБК) проводили за формулою: НОМА-ФБК = Іns0 х 20/(G0  — 3,5). В сироватці крові визначали концентрацію загального холестерину (ЗХ), бета-ліпопротеїнів (бета-ЛП), триацилгліцеринів (ТГ), альфа-ліпопротеїнів (альфа-ЛП). Статистичний аналіз: варіаційно-статистичний метод з використанням параметричного критерія Стьюдента і непараметричного — Wilcoxon.

Дослідження проведене згідно принципів Гельсінської декларації, вимог Державного фармакологічного центру МОЗ України до клінічних випробувань ліків.

Основні результати

Обстежені пацієнти груп А і В не відрізнялись по основним досліджуваним параметрам (Р>0,05). Установлено, що у хворих з первинним ожирінням І ст. спостерігалось значне підвищення показників циркулюючого інсуліну (30,1±5,1 і 28,3±4,7 МО/л, Р<0,001), концентрації ТГ (1,9±0,2 і 1,9±0,3 ммоль/л, Р<0,05), концентрації ХЛПНГ (4,6±0,2 і 4,5±0,3 ммоль/л, Р<0,05), показників HOMA-індексу інсулінової резистентності (295,6±29,9 і 281,3±32,5, Р<0,001; Р<0,05); зменшення вмісту ХЛПВГ (0,4±0,02 і 0,4±0,03 ммоль/л, Р<0,001), параметрів HOMA-ФБК (2,1±0,03 і 2,3±0,05, Р<0,001). Таким чином, у обстежених хворих виявлено ряд ознак поліметаболічного синдрому «Х».

Встановлено, що в процесі лікування спостерігалося виразне зменшення апетиту, зниження ІМТ у пацієнтів з первинним ожирінням І ст. (група А). Зокрема, призначення «Стифімолу» пацієнтам з первинним ожирінням І ст. (2 капсули 3 рази на добу протягом 1,5 міс ) супроводжувалось зниженням показників ІМТ на -4,7±0,39%% (рис.), концентрації ІРІ (27,1±6,3 пмоль/л, Р<0,05), ТГ (1,8±0,2 ммоль/л, Р>0,05), HOMA-ІР (274,9±18,3, Р<0,05); збільшенням вмісту ХЛПВГ (0,5±0,03 ммоль/л, Р<0,05).

Продовження курсу лікування «Стифімолом» пацієнтам з первинним ожирінням І ст. (1 капсули 3 рази на добу протягом наступних 1,5 міс ) супроводжувалось подальшою позитивною динамікою досліджених показників. Зокрема, зниження параметрів ІМТ становило: [-8,1±0,52% (різниця показників лікування в групах = -7,0±0,82) {Р<0,001}]; МТ, відповідно, [-5,9±0,48% (-7,4±1,02) {Р<0,001}]; ОТ [-6,3±0,42 см (-5,5±0,85) {Р<0,001}]. Одночасно, спостерігалось більш виражене зменшення концентрації циркулюючого інсуліну, зменшення атерогенних фракцій ліпопротеїнів, показників інсулінової резистентності, збільшення вмісту антиатерогенних фракцій ліпопротеїнів, параметрів HOMA-функції бета-клітин. В той же час, показники САТ, ДАТ і ЧСС істотно не змінювались (Р>0,05).

Відомо, що недоцільно домагатись отримання ідеальної маси тіла. Оптимальним, клінічно значимим є зменшення МТ на 5-10% вихідної протягом 4-6 міс. Виявлене нами зменшення показників ІМТ на 8,1%, МТ на 5,9% під впливом 3-міс  курсу призначення «Стифімолу» пацієнтам з первинним ожирінням І ст. дозволяє стверджувати, що «Стифімол» є високоефективним препаратом в лікуванні первинного ожиріння.

Отримані нами результати дозволяють стверджувати, що «Стифімол» є високоефективним препаратом в лікуванні хворих з первинним ожирінням І ст. Курсове призначення «Стифімолу» супроводжувалось доброю переносимістю препарату, а саме, при об'єктивному огляді в динаміці не виявлено будь-яких патологічних змін або клінічно значущих відхилень; дані клініко-лабораторного обстеження достовірно не змінювались і не виходили за межі норми, пацієнти не відзначали появи побічних реакцій.

Висновки

1. «Стифімол» є високоефективним препаратом в лікуванні хворих з первинним ожирінням І ст.

2. Призначення «Стифімолу» протягом 3 міс хворим з первинним ожирінням І ст. призводить до ефективного зниження показників індексу маси тіла і, відповідно, маси тіла.

3. Встановлено, що призначення «Стифімолу» супроводжується виразним зменшенням апетиту.

4. Курсове призначення «Стифімолу» супроводжується зменшенням показників інсулінової резистентності, покращанням показників ліпідного обміну.

5. «Стифімол» добре переноситься хворими, побічних ефектів не спостерігається.

6. Проведені дослідження дозволяють стверджувати про відсутність у обстежених хворих «синдрому відміни».

7. Рекомендується хворим з первинним ожирінням І ст. на фоні базисної терапії (дієта №8 з енергетичною цінністю добового раціону 1700-1800 ккал ) курсове призначення «Стифімолу» (2 капсули 3 рази на добу протягом 1,5 міс і «Стифімол» по 1 капсулі 3 рази на добу протягом наступних 1,5 міс).

   Список літератури знаходиться в редакції.