Дослідження ефективності препарату новірин у лікуванні чоловіків із папіломавірусною інфекціею

Проведено обстеження та лікування 68 чоловіків з гострокінцевими кондиломами статевого члена та уретри, викликаних вірусом папіломи людини. Хворі були поділені на три групи: перша група отримувала лікування з використанням місцевонекротизуючих препаратів;  у другій групі пацієнтам проводилось видалення кондилом радіохвильовим ножем; третя група пацієнтів отримувала препарат Новірин і видалення кондилом радіохвильовим ножем. В результаті проведених досліджень встановлено, що в третій групі пацієнтів у порівнянні з першою та другою отримано більш позитивні результати терапії значно зменшилась кількість рецидивів гострокінцевих кондилом та були відсутні хімічні опіки навколишніх тканин в процесі лікування.

Ключові слова: гострокінцеві кондиломи, папіломавірусна інфекція, новірин, радіохвильовий ніж.

Інфекції, що викликані вірусом папіломи людини (ВПЛ) відносяться до найбільш розповсюджених в світі інфекційних захворювань. Розповсюдженість папіломавірусної інфекції (ПВІ) серед населення варіює від 4 до 35% та безпосередньо залежить від кількості статевих партнерів. Гетерогенність вірусу папіломи людини і поліорганність викликаної ним патології свідчать не тільки про медико-біологічну актуальність цієї проблеми, але і її соціальне значення. В Україні щорічно реєструється понад 10 тис. випадків захворювань ПВІ. Тим часом, встановлено, що за останнє десятиліття число випадків урогенітальної ПВІ зросло більше ніж у 10 разів. Однак ці цифри відображають лише частоту клінічних проявів ПВІ, а не істинні масштаби інфікованості  населення, тому що не реєструються субклінічні й латентні форми інфекції.   Наявні дані недостатньо повні й грунтуються на статистиці окремих медичних установ або лікарів, що займаються цією патологією. Дотепер система епідеміологічного нагляду й профілактики ПВІ не розроблена, а з огляду на те, що в загальній структурі населення України є велика кількість інфікованих ПВІ і основна частина з них припадає на репродуктивний вік 15-49 років це є важливою проблемою, яка потребує розробки сучасних алгоритмів обстеження та лікування таких пацієнтів [1, 2, 3, 4, 5].

Насьогодні доведена роль ПВІ у розвитку доброякісних і злоякісних новоутворів статевих органів. Онкогенні можливості деяких типів ВПЛ залежать від наявності в їхньому геномі трансформованих генів, які локалізуються в ділянках Е6 та Е7 і кодують онкопротеїни, індукуючи цим іморталізацію та проліферацію кератиноцитів. Встановлено, що 20% різних форм злоякісних новоутворень у жінок і 10%  у чоловіків виникають у зв’язку з попереднім зараженням ВПЛ [6, 7].

Традиційними органами-мішенями для ВПЛ є, насамперед, шкіра та слизові оболонки аноурогенітальної ділянки та верхніх дихальних шляхів, рідше – порожнини рота, стравоходу, прямої кишки, кон’юнктиви ока [1, 2, 4, 7].

На підставі вірогідності викликати передракові зміни та інвазивний рак типи ВПЛ розподілені за канцерогенним потенціалом таким чином: низького (6, 11, 40, 42, 43, 44, 61); середнього (30, 33, 35, 39, 51, 52, 56, 58); високого ризику (16, 18, 31, 36, 45). В аногенітальній ділянці, зазвичай, виявляють ВПЛ типів 6, 11, 16, 18, 31, 33, 35, 41 й 42, причому в одного хворого можлива наявність кількох типів вірусу одночасно [6, 7, 8, 9]. Генотипи низького ризику (6,11) є причиною гострокінцевих кондилом (ГК). При цьому неонкогенні серотипи ВПЛ нерідко поєднуються з онкогенними. Для ПВІ найбільш характерний прихований (латентний) перебіг. При цьому вірус існує в епісомальній формі, невикликаючи патологічних змін у клітинах та клінічних проявів. Людина може одночасно заражатися декількома типами ВПЛ. Під впливом різних факторів відбувається активація вірусу,  його посилене розмноження і хвороба переходить в стадію клінічних проявів. У більшості випадків (до 90%) на протязі до 24 місяців (частіше в період від 6 до 12 місяців) відбувається самовиліковування (вірус перестає визначаться доступними в даний час методами діагностики), в інших випадках відзначається тривалий хронічний рецидивуючий перебіг з можливою малігнізації процесу (в залежності від типу вірусу) [1, 2, 7, 10].

Інкубаційний період коливається від 3 тижнів до 9 місяців (у середньому 3 місяці). Вірус, потрапляючи на шкіру або слизову оболонку, проникає в клітину та проникає у ядро. Він може залишатися там у неактивному стані тривалий період. При зниженні захисних сил організму вірус починає розмножуватися в ядрі, зумовлюючи проліферацію епітеліальної тканини, проникає в інші клітини.

Сучасні методи лікування ПВІ поділяються на локальні та системні. Загальні принципи лікування хворих з ПВІ є так само важливими, як і при лікуванні будь-яких інших генітальних інфекцій. Поєднання з іншими інфекціями, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) значно обтяжує перебіг аногенітальної ПВІ та зумовлює рецидивування ГК. Адекватне лікування супутніх ІПСШ перед деструкцією кондилом дає змогу досягти стійкого терапевтичного ефекту [1, 3, 6, 7].

Тому обстеження і лікування необхідно проводити обом партнерам, а на період терапії та протягом 6 місяців після неї рекомендується бар’єрна контрацепція за допомогою презервативу. Місцевих методів лікування дуже багато. Залежно від локалізації використовують різні види хімічних коагулянтів, цитостатиків і фізіохірургічних методів: кріо-, електро-, лазеро- та радіохвильову терапію, хірургічне видалення. Цитотоксичні препарати (подофілін і подофілотоксин) традиційно широко розповсюджені. При лікуванні подофілорезистентних кондилом місцево застосовують трихлороцтову кислоту та ферезол, проте слід вказати на ризик місцевого подразнення. Для лікування кондилом також використовується препарат солкодерм, який швидко проникає в уражену тканину і муміфікує її. З побічних ефектів можна спостерігати короткочасне почервоніння та нетривалу локальну гіперестезію.  У літературних джерелах  є непоодинокі повідомлення про використання 5-фторурацилу для лікування проявів ПВІ. Для системної терапії ПВІ використовують також противірусні препарати з імуномодулюючими властивостями, а саме: лікопід, деринат, панавір, гепон, імуномакс  та інші [1, 2, 6, 7].

При ПВІ, як і при інших хронічних захворюваннях з тривалою персистенцією вірусу, розвиваються імунодефіцитні стани, що зумовлені недостатністю різних ланок імунної системи, тому для підвищення ефективності лікування до схем терапії доцільно включати, крім противірусних (системно і місцево) і імунокоригуючі препарати.  [1, 2, 9].

Станом на сьогоднішній день найбільш оптимальним методом оперативного лікування є використання радіохвильового ножа. Цей метод лікування дозволяє лікувати доброякісні, передракові стани та ракові процеси в ранніх стадіях розвитку, який одночасно видаляє патологічну ділянку і коагулює судини. Однією з його особливостей є те, що метод швидкий, може використовуватися амбулаторно. Видалена ділянка тканини зберігається для гістологічного дослідження.

В основі дії радіохвильового ножа лежить ефект перетворення електричного струму в радіохвилі діапазонів (AM-FM) з вихідною частотою 3,8 МГц . Ефект розсікання, досягається за рахунок тепла, що виділяється при проходженні високочастотних радіохвиль через тканини. Хвилі випромінюються з кінчика електрода. Завдяки цьому теплу клітини, що лежать на шляху радіохвиль, випаровуються. При цьому відсутній безпосередній контакт електрода  з клітинами, тому руйнування тканини відбувається в клітинному шарі, що сприймає хвилю.

Метою дослідження було вивчення ефективності  та безпечності використання препарату Новірин виробництва «Київський вітамінний завод» та радіохвильового ножа для лікування чоловіків із папіломавірусною інфекцією.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Під нашим спостереженням знаходилось 68 пацієнтів з гострокінцевими кондиломами у віці від 19 до 44 років. Термін захворювання від 1 до 4 років. Всім пацієнтам проведено лабораторне дослідження виділень з сечівника на специфічну та неспецифічну флору, RW, ПЛР діагностика захворювань, що передаються статевим шляхом, проводилось визначення папіломавірусної інфекції методом ДНК (скринінг діагностика 11 типів високоонкогенних типів та визначення ВПЛ 6, 11 типів), імунограма.

З анамнезу встановлено, що раніше за медичною допомогою звертались 43 пацієнти (63,2%). Повторна поява кондилом носила більш виражений та розповсюджений характер. Гострокінцеві кондиломи крайньої шкірочки зареєстровані у 35 (51,5%) хворих, на крайній шкірочці та головці статевого члена – 25 (36,7%), ендоуретрально – 8 (11,8%) пацієнтів.

Після видалення усім без винятку пацієнтам проводилось гістологічне дослідження біологічного матеріалу.

Всі пацієнти були поділені на три групи. У першу групу увійшли 20 пацієнтів, які отримували комплексне лікування з приводу супутніх захворювань, що передаються статевим шляхом + місцевонекротизуючі препарати. Друга група – 23 пацієнти яким проводили видалення кондилом радіохвильовим ножем (Надія РХ-200) і третя група – 25 пацієнтів отримували комплексну терапію, яка включала препарат Новірин  в дозі 1000 мг 3 рази на добу на протязі 15 днів та видалення кондилом радіохвильовим ножем (Надія РХ-200) на п’ятий день від початку прийому препарату; лікування супутніх інфекцій, що передаються статевим шляхом. Групи були співставленні за діагнозом та віком.

Новірин – діючою речовиною якого є інозин пранобекс (молекулярний комплекс інозин:  п-ацетамідобензойна кислота: N,N-диметиламіно-2-пропанол у співвідношенні 1:3:3) чинить пряму противірусну та імуномодулюючу дію. Пряма противірусна дія зумовлена зв`язуванням із рибосомами вражених вірусом клітин, що уповільнює синтез вірусної і-РНК (порушення транскрипції та трансляції) та призводить до пригнічення реплікації РНК- та ДНК-геномних вірусів; опосередкована дія пояснюється потужною індукцією інтерфероноутворення. Імуномодулюючий ефект зумовлений впливом на Т-лімфоцити (активізація синтезу цитокінів) та підвищенням фагоцитарної активності макрофагів. Під впливом препарату посилюється диференціація пре-Т-лімфоцитів, стимулюється індукована мітогенами проліферація Т- і В-лімфоцитів, підвищується функціональна активність Т-лімфоцитів, у тому числі їхня здатність до утворення лімфокінів, нормалізується співвідношення між субпопуляціями  Т-хелперів та Т-супресорів (відновлюється імунорегуляторний індекс CD4/CD8). Препарат значно посилює продукцію інтерлейкіну-2 лімфоцитами та сприяє експресії рецепторів для цього інтерлейкіну на лімфоїдних клітинах; стимулює також активність натуральних кілерів (NK-клітин) навіть у здорових людей; стимулює активність макрофагів до фагоцитозу, процесингу та презентації антигену, що сприяє збільшенню антитілопродукуючих клітин в організмі вже з перших днів лікування. Стимулює також синтез інтерлейкіну-1, мікробіцидність, експресію мембранних рецепторів та здатність реагувати на лімфокіни та хемотаксичні фактори. При герпетичній інфекції значно прискорюється утворення специфічних протигерпетичних антитіл, зменшуються клінічні прояви та частота рецидивів. Препарат також запобігає поствірусному послабленню клітинного синтезу РНК та білка в клітинах, які були інфіковані і це особливо важливо щодо клітин, які зайняті в процесах імунного захисту організму. В результаті такої комплексної дії зменшується вірусне навантаження на організм, нормалізується діяльність імунної системи, значно активізується синтез власних інтерферонів, що сприяє стійкості до інфекційних захворювань та швидкій локалізації вогнища інфекції у випадку його виникнення. Georgala і співавт. [11] відзначали значний ефект від застосування інозину пранобекс при папіломавірусних ураженнях геніталій.

Після проведеного лікування на протязі одного року спостереження було відмічено: у 60% пацієнтів (12 чоловіків) першої групи рецидиви гострокінцевих кондилом, а у 9 пацієнтів (45,0%) цієї ж групи спостерігали сильні хімічні опіки здорових тканин на статевих органах. У другій групі  рецидив захворювання констатовано у 10 пацієнтів (43,5%). У третій групі, що отримувала комплексне лікування з використанням  препарату Новірину та деструкцію кондилом радіохвильовим ножем, рецидиви захворювання спостерігались тільки у 8% (2 пацієнта). Надмірного пошкодження навколишніх здорових тканин не спостерігалось у пацієнтів 2-ої та 3-ої груп (див. табл.1).

Відразу після закінчення терапії, повне клінічне одужання відзначено у 15 (75,0%) пацієнтів першої групи,  у 21 (91,3%) пацієнтів другої групи і 24 (96,0%) пацієнтів третьої групи. ПЛР контроль на ВПЛ проводився через 3, 6 та 12 місяців після лікування.  У 9 (45,0%) пацієнтів першої, у 19 (82,6%) пацієнтів другої і у 23 (92%) групи результати ПЛР залишались стабільно негативними.