bead-crumps

Статья

04.03.2025

No tags found.

Оцінка ефективності протизапальних препаратів повільної дії у хворих на гонартроз з гіперурикемією

Н.М. Шуба1, Т.Д. Воронова1, А.С. Крилова1, О.І. Гуленко2; 1)Національна медична академія післядипломної освіти ім.. П.Л. Шупика, Київ; 2)Клінічна міська лікарня № 7, Київ

Оценка эффективности противовоспалительных препаратов длительного действия у больных гонартрозом с гиперурикемией

Н.М. Шуба, Т.Д. Воронова, А.С. Крылова, О.И. Гуленко

Национальная медицинская академия последипломного образования им. П.Л. Шупика, Киев

Резюме. В статье проведена оценка эффективности диацереина по показателям суставного синдрома, а именно ВАШ, индексов Лекена, WOMAC. Исследовано влияние диацереина на уровень цитокинов (IL-1β, TNF-α, IGF-1, TGF-β, NO), уровень мочевой кислоты, общеклинические показатели. Учитывая полученные данные, можно сделать вывод, что назначение диацереина при лечении остеоартроза уменьшает боль, улучшает качество жизни и влияет на уровень мочевой кислоты, что немаловажно при лечении больных с сопутствующей гиперурикемией.

Ключевые слова: остеоартроз, гиперурикемия, диацереин, мочевая кислота.

Остеоартроз (ОА) є однією з основних причин втрати працездатності, поступаючись при цьому лише ішемічній хворобі серця, а зростання захворюваності та його поширеності є важливою медичною, соціальною та економічною проблемою. Запалення, яке раніше вважали вторинним, на даний час розглядається як первинної події при ОА (Saxne T., Lindell M.,2003; Benito M.J., Veale D.J., 2005). Серед різних факторів, відповідальних за патогенетичні зміни та запалення в суглобі, виділяють цитокіни.

IL-1β та TNF-α є найбільш добре вивченими прозапальними цитокінами при ОА ( Stannus O. et al., 2010). Катаболічна дія IL-1β та TNF-α здійснюється через інгібування синтезу протеогліканів та колагену ІІ типу (Keny M.S., Bhounsule S.A., Rataboli P.V., 2014).

Серед анаболічних цитокінів найбільшу цікавість викликають IGF-1 та TGF-β. IGF-1 сприяє проліферації та диференціюванню хондроцитів у пошкодженому матриксі та гальмує апоптоз (Hutchison M.R., Bassett M.H., White P.C., 2007), що свідчить про його участь у процесах репарації. TGF-β регулює клітинну проліферацію, диференціювання та функціонування екстрацелюлярного матриксу ( Roberts A.B., Sporn M.B.,1993). TGF-β стимулює синтез колагену і протеогліканів та знижує діяльність металопротеаз, індукованих IL-1 (Finnson K.W., Parker W.L.,2010).

Тому в обґрунтуванні вибору лікування ОА має важливе значення нейтралізація прозапальних цитокінів та вільних радикалів на фоні стимуляції факторів росту. Серед симптоматичних препаратів повільно дії, виділяють хондроїтину сульфат-4 і -6, глюкозаміни (глюкозаміну сульфат) і діацереїн. Нещодавно проведені дослідження препаратів з цієї групи, зокрема діацереїну, показали його вплив на окремі катаболічні та анаболічні медіатори (Moldovan F.et al., 2000; Sanchez C. et al., 2003; Martin G. et al., 2003).

Пацієнти на ОА зазвичай старше 40 років, а отже мають не одне коморбідне захворювання. В зв’язку з чим, важливо враховувати вплив застосованої терапії на показники пуринового, вуглеводного, ліпідного обмінів та можливість безпечного застосування препарату у пацієнтів із супутньою патологією, зокрема гіперурикемією, яка здатна впливати на перебіг ОА.

Мета роботи: вивчити ефективність застосування діацереїну у пацієнтів на гонартроз з гіперурикемією.

Обєкт і методи дослідження

Дослідження було виконано на базі терапевтичного відділення Клінічної міської лікарні №7 м. Києва. З метою вивчення ефективності діацереїну у пацієнтів на ОА з гіперурикемією були оцінені результати дослідження за участю 54 хворих (49 жінок і 5 чоловіків), у віці від 30 до 75 років, I-III рентгенологічної стадії по Kellgren – Lawrence. Загальну характеристику обстежених хворих наведено у табл. 1.

Критерії включення у дослідження:

діагноз ОА колінних суглобів, що відповідає критеріям ACR (Altman R., 1986), EULAR (Zhang W.,2010);
гіперурикемія (рівень сечової кислоти у сироватці крові був >360 мкмоль/л) (Hamburger M., 2011);
чоловіки та жінки будь-якої раси, віком 35–75 років;
до початку дослідження у пацієнтів відмічалися больові відчуття не менше 15 із 30 днів, а загальні симптоми захворювання – протягом не менше півроку;
рентгенологічне підтвердження діагнозу ОА (стадія за Келгреном–Лоренсом І–ІІІ);
оцінка за шкалою ВАШ 40 мм і більше при ходьбі;
індекс Лекена від 4 балів;
супутні захворювання: артеріальна гіпертензія І–ІІІ ступеня (систолічний АТ >140 мм рт.ст., діастолічний АТ >90 мм рт.ст.), ішемічна хвороба серця, стенокардія напруги І–ІІІ ФК, цукровий діабет 2-го типу;
доза гіпотензивних та цукрознижуючих препаратів має бути незмінною протягом всього дослідження, тривалість прийому на момент включення у дослідження має становити не менше 3 місяців. Пацієнти, які не приймали на момент первинного огляду препаратів зазначених груп, також можуть бути включені у дослідження.

Критерії виключення:

гіперчутливість до досліджуваного препарату;
одночасне застосування інших хондропротекторів;
супутні захворювання: загострення виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки, захворювання органів кровотворення, тяжкі інфекційні захворювання, печінкова, ниркова недостатність, клінічно значимі стадії серцево-легеневої недостатності;
наявність злоякісних новоутворень;
недієздатність або обмежена дієздатність;
участь у будь-якому іншому клінічному дослідженні.

Всім хворим до початку лікування та через 3 і 6 місяців терапії проводили традиційні клінічні методи дослідження, що включали збір сімейного та індивідуального анамнезу. Індекс маси тіла (ІМТ) розраховували за формулою:

ІМТ = маса тіла (кг) / зріст2 (м2).

Вираженість суглобового синдрому оцінювали за такими параметрами: біль під час руху (0−10 см за ВАШ), індекс WOMAC, індекс Лекена. Всім пацієнтам на початку спостереження проводили рентгенологічне дослідження колінних суглобів в прямій і боковій проекціях. Рентгенологічну стадію ОА визначали за класифікацією J.H. Kellgren, J.S. Lawrence (1957) (Kellgren J.H., Lawrence J.S., 1957). Всім хворим, що перебували під спостереженням, проводили загальноклінічні обстеження: загальний аналіз крові та сечі, глюкоза крові, біохімічний аналіз крові з визначенням рівнів білірубіну, аланінамінотрансферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АсАТ), креатиніну, сечовини. Імунологічні дослідження включали кількісне визначення в сироватці крові рівнів IL-1β (Bender MedSystems GmbH, Австрія), IGF-1(DRG, Німеччина), TGF-β (DRG, Німеччина). Облік реакції проводили на імуноферментному аналізаторі Lab-line-100 (WestMedica, Австрія). Для аналізу стану обміну NО вивчали вміст в крові обстежених хворих рівня нітритів, як кінцевого продукту метаболізму оксиду азоту за допомогою реактиву Гріса. Визначення концентрації холестерину в крові проводили за допомогою набору реактивів «HUMAN», Німеччина, сечової кислоти –«Філіст-Діагностика», Україна.

Для статистичної обробки даних застосовували програмно-математичний комплекс для персонального комп’ютера «Microsoft Exсel 2007» (Microsoft) та комп’ютерні програми для статистичного аналізу та обробки даних «Біостатистика», «STATISTICA® 6.0» (StatSoftInc., США), «SPSS Statistics 20» (IBM, США).

Для лікування використано діацереїн (Флекцерин, ПАТ «Київський вітамінний завод») в дозі 50 мг двічі на добу протягом 6 місяців у всіх 54 пацієнтів.

Результати та їх обговорення

Оцінюючи біль за шкалою ВАШ, відмічено статистично достовірне зменшення її інтенсивності вже через 3 місяці лікування та майже вдвічі – через півроку застосування діацереїну порівняно з початковими показниками. Результати оцінки тяжкості гонартрозу за індексом Лекена свідчать про позитивну його динаміку. Так, відмічено статистично достовірне зниження альгофункціонального індексу Лекена через 3 та 6 місяців лікування (табл.2).

Розраховували індекс WOMAC, який також достовірно зменшувався. Рівень болю за WOMAC на початку склав 250,70±8,54 мм, після 3 місяців — 170,48±6,70 мм (р<0,0001) та після 6 місяців – 133,57±5,80 мм (р<0,0001). Показник обмеження рухів в суглобі вранці та протягом дня за WOMAC на початку виявився 110,00±4,48 мм, після 3 місяців — 64,72±2,27 мм (р<0,0001) та після 6 місяців – 55,20±2,21 мм (р<0,0001). Показник обмеження повсякденної активності за WOMAC на початку склав 761,43±21,75 мм, після 3 місяців — 589,98±19,81 мм (р<0,0001) та після 6 місяців – 550,80±20,34 мм (р<0,0001).

Загальна характеристика динаміки показників артрологічного статусу у пацієнтів на фоні прийому діацереїну представлена в табл. 2.

Кількість загострень захворювання в групі хворих, яким призначався діацереїн в середньому становило 4,48±0,14 за весь період спостереження. Середня тривалість днів прийому НПЗП в групі хворих за весь період спостереження склала 51,81±1,18 днів.

Наприкінці дослідження через 6 місяців лікування було отримано результати, що свідчать про статистично достовірне зниження рівня прозапальних цитокінів (TNF-α, IL-1), вільних радикалів (NO) (табл. 3), статистично достовірне підвищення рівня анаболічних цитокінів (TGF-β, IGF-1). Отримані дані демонструють властивість діацереїну знижувати інтенсивність запального процесу та підвищувати процеси регенерації у пацієнтів з гонартрозом.

Не було відмічено динаміки показників рівня білірубіну, печінкових маркерів, холестерину, які у більшості хворих до включення у дослідження були в межах нормальних значень (табл. 4).

Рівень СРБ статистично достовірно (р<0,0001) знизився з 6,59±0,53 мг/л до 4,02±0,45 мг/л після лікування. Також статистично достовірно (р<0,0001) знизився рівень ШОЕ з 17,76±1,42 мм/год до 14,04±0,76 мм/год. Що також свідчить про протизапальний ефект діацереїну (табл. 4).

Крім того, ми спостерігали статистично достовірне (р<0,0001) зниження глюкози крові з 5,69±0,23 ммоль/л до 4,96±0,11 ммоль/л (табл. 4).

Нами також було проведено дослідження впливу діацереїну на пуриновий обмін. При оцінці показників пуринового обміну, а саме креатиніну та його кліренсу, динаміки не спостерігалось. Проте було виявлено статистично достовірне (р<0,001) зниження рівня сечової кислоти, яка до лікування була 415,50±14,15 мкмоль/л, після лікування — 373,76±11,55 мкмоль/л (табл. 5).

Висновки

Виявлено позитивний вплив діацереїну на динаміку показників суглобового синдрому, а саме – статистично достовірне зниження вираженості болю за шкалою ВАШ, альгофункціональних індексів WOMAC і Лекена.
При застосуванні діацереїну отримано статистично достовірне зниження рівнів прозапальних цитокінів (TNF-α, IL-1), вільних радикалів (NO), а також статистично достовірне підвищення рівнів анаболічних цитокінів (TGF-β, IGF-1). Ці дані свідчать про властивість діацереїну знижувати інтенсивність запального процесу та підвищувати процеси регенерації у пацієнтів з гонартрозом.
Не було відмічено динаміки показників рівня білірубіну, печінкових маркерів, холестерину, креатиніну, що свідчить про безпеку застосування препарату у пацієнтів із супутньою патологією.
При застосуванні діацереїну відмічалось зниження рівня сечової кислоти та глюкози крові.

Список використаної літератури

Altman R., Asch E., Bloch D. et al. (1986) Development of criteria for the classification and reporting of osteoarthritis. Classification of osteoarthritis of the knee. Arthritis Rheum., Vol. 29 (8):P. 1039–1049.
Benito M.J., Veale D.J., Fitz Gerald O. et al. (2005) Synovial tissue inflammation in early and late osteoarthritis. Ann. Rheum. Dis., Vol. 64 (9): 1263–1267.
Finnson K.W., Parker W.L., Chi Y. et al. (2010) Endoglin differentially regulates TGF- β-induced Smad2/3 and Smad1/5 signalling and its expression correlates with extracellular matrix production and cellular differentiation state in human chondrocytes. Osteoarthritis Cartilage., Vol. 18 (11): 1518–1527.
Hamburger M., Baraf H.S., Adamson T.C. et al. (2011) 2011 recommendations for the diagnosis and management of gout and hyperuricemia. Phys. Sportsmed., Vol. 39(4): 98–123.
Hutchison M.R., Bassett M.H., White P.C. (2007) Insulin like growth factor I and fibroblast growth factor, but not growth hormone, affect growth plate chondrocyte proliferation. Endocrinology., Vol. 148 (7): 3122–3130.
Kellgren J.S., Lawrence J.S. (1957) Radiologic assessment of osteoarthritis. Ann. Rheum. Dis., Vol. 16: 494- 501.
Keny M.S., Bhounsule S.A., Rataboli P.V. (2014) Knee osteoarthritis a pathological basis for use of newer drug therapies. Int. J. Basic Clin. Pharmacol., Vol. 3 (3): 424–430.
Martin G., Bogdanowicz P., Domagala F. et al. (2003) Rhein inhibits interleukin-l beta induced activation of MEK/ERK pathway and DNA binding of NF-kappa B and AP-I in chondrocytes cultured in hypoxia: a potential mechanism for its disease-modifying effect in osteoarthritis. Inflammation., Vol. 27 (4): 233–246.
Moldovan F., Pelletier J.P., Jolicoeur F.C. et al. (2000) Diacerhein and rhein reduce the ICE induced IL-ip and IL-18 activation in human osteoarthritic cartilage. Osteo Cart., Vol. 8:186–196.
Roberts A.B., Sporn M.B. (1993) Physiological actions and clinical applications of transforming growth factor beta (TGF beta). Growth Factors., Vol. 8 (1): 1–9.
Sanchez C., Mathy-Hartert M., Deberg M.A. et al. (2003) Effects of rhein on human articular chondrocytes in alginate beads. Biochem. Pharmacol., Vol. 65 (3): 377–388.
Saxne T., Lindell M., Maynsson B. et al. (2003) Inflammation is a feature of the disease process in early knee joint osteoarthritis. Rheumatology (Oxford)., Vol. 42 (7): 903–904.
Stannus O., Jones G., Cicuttini F. et al. (2010) Circulating levels of IL-6 and TNF-a are associated with knee radiographic osteoarthritis and knee cartilage loss in olderadults. Osteoarthritis and Cartilage., Vol. 18: 1441–1447.
Zhang W., Donerty M., Peat G. et al. (2010) EULAR evidence-based recommendations for the diagnosis of knee osteoarthritis. Ann. Rheum. Dis., Vol. 69 (3): 483-489.

Стаття надана мовою оригіналу

Скачать статью