Дослідження ефективності та безпечності використання препарату епадол нео при лікуванні хворих на екскреторно-токсичне безпліддя

За даними ВООЗ близько 8-12 % сімейних пар страждають безпліддям. Демографічні показники багатьох країн світу свідчать про збільшення частки порушення фертильності у чоловіків, що досягає в середньому від 30 до 50 % серед причин безплідних шлюбів і має тенденцію до росту в останній час.

Мета дослідження: вивчити ефективність та безпечність використання препарату Епадол нео при лікуванні хворих на екскреторно-токсичне безпліддя на тлі хронічного запального захворювання сечостатевої системи: хронічний простатоуретрит, хронічний простатит. Матеріал та методи дослідження. У нас на лікуванні та під спостереженням знаходилось 60 хворих із екскреторно-токсичним безпліддям у вигляді астенозооспермії на тлі хронічного запального захворювання сечостатевої системи (хронічний простатоуретрит, хронічний простатит), що отримали курс протизапального лікування (1-й етап). Досліджуваним проводився 2-й етап лікування – терапія, що стимулює сперматогенез. Пацієнтів було поділено на 2 групи за принципом лікування: І група, контрольна (n= 30) – монотерапія вітаміном Е по 100 мг 3 рази на добу протягом 90 днів; ІІ група, основна (n=30) – монотерапія препаратом Епадол нео по 1 капсулі 2 рази на добу протягом 90 діб. Результати. Після проведеного лікування, аналізуючи дані терапії, бачимо достатньо виражену тенденцію до збільшення об’єму еякуляту, особливо у пацієнтів ІІ-ї, основної групи, які отримували препарат Епадол нео. Також у всіх пацієнтів після проведеного курсу лікування вірогідно збільшилась концентрація сперматозоїдів в одному мілілітрі (р<0,05), але у ІІ групі хворих цей показник значно кращий, що вказує на помітний деконгістивний ефект призначеного препарату. Процентний вміст активно рухомих та живих сперматозоїдів також достовірно підвищився, але знову ж  таки цей показник значно кращий у пацієнтів ІІ-ї, основної групи. Висновки. Як показали результати лікування, призначення  препарату Епадол нео по 1 капсулі 2 рази на добу напротязі 3 місяців сприяє посиленню фертильності у чоловіків з екскреторно-токсичним безпліддям на тлі хронічного запального захворювання простати, а також дозволяє добитися позитивних результатів терапії і досягти стійкого клінічного ефекту та може бути рекомендовано для широкого застосування.

Ключові слова: екскреторно-токсичне безпліддя,епадол нео, лікування.

Фертильність – це здатність статевозрілого організму мати життєздатне потомство, протилежно поняттю «стерильність». За даними ВООЗ близько 8-12 % сімейних пар страждають безпліддям. Демографічні показники багатьох країн світу свідчать про збільшення частки порушення фертильності у чоловіків, що досягає в середньому від 30 до 50 % серед причин безплідних шлюбів і має тенденцію до росту в останній час [1, 4, 5, 9].

За даними вітчизняних авторів, кожна п’ята подружня пара виявляється безплідною. Приблизно 45% випадків припадає на чоловіче безпліддя, 40% – на жіноче, ще 15% – на змішане [5, 9].

Дуже частою причиною чоловічого безпліддя є хронічні запальні захворювання сечостатевої системи (хронічний простатоуретрит, простатит, простатовезикуліт) [2, 5, 6].

Проблема хронічного простатиту незважаючи на досягнуті успіхи в діагностиці та лікуванні, продовжує залишатись актуальною. На сьогодні стійка ремісія захворювання наступає тільки у 30-35% хворих, які отримують традиційне лікування [1, 8, 10]. Питання своєчасної діагностики уражень передміхурової залози у останні десятиліття набувають особливої гостроти, що зумовлено зростанням захворюваності на хронічний простатит серед чоловіків молодого і середнього віку, що призводить до зниження їх копулятивної та репродуктивної функцій [1, 10]. За даними Юнди І.Ф., Люлько А.В.,  хронічний простатит із супутнім ураженням інших додаткових статевих залоз зокрема: сім’яних міхурців (везикуліт), придатків яєчок (епідидиміт), яєчок (орхіт), у 40-50 % хворих чоловіків є причиною безплідного шлюбу [1].

Виникнення запальних уражень репродуктивного тракту у чоловіків обумовлено інфікуванням сечостатевих шляхів рядом патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів. Значення інфекційних агентів: хламідій, гонококів, мікоплазм, уреаплазм, трихомонад, гарднерел, грибів роду Candida та ряду інших у виникненні урогенітальної інфекції досліджено досить детально. Разом з тим, дослідження останніх років вказують на зростання числа змішаних (мікст інфекційних) уражень сечостатевого тракту, що сприяє зміні характеру їх клінічного перебігу і збільшенню чисельності різнопланових ускладнень [8, 10].

Однією  з найбільш частих причин порушення фертильності є урогенітальні інфекції, які приводять до екскреторно-токсичного безпліддя. Згідно літературних джерел, до 40% інфекції нижнього відділу сечовивідних шляхів викликає Chlamydia trachomatis [3, 7, 8]. За даними ВООЗ хламідійний уретрит у чоловіків виникає більше, ніж у 60% після випадкових статевих стосунків. Нові наукові дослідження підтверджують роль хламідій у формуванні хронічного простатиту. Так, при обстеженні хворих з хламідійною інфекцією, ознаки простатиту виявляються більше, ніж у 46% хворих. У 15,7% пацієнтів, одночасно з хламідійним простатитом, виявляють везикуліт [1, 3, 7]. Урогенітальна хламідійна інфекція дає ускладнення у 37-51% випадків. Хламідії є причиною безпліддя більше, ніж у половини чоловіків [7]. Є відомості, що хламідії можуть щільно прикріплюватися до зовнішньої мембрани сперматозоїдів у ділянці головки, шийки і проксимального відділу хвоста. Тісний контакт хламідій з акросомою статевої клітини призводить до морфологічних змін останньої. Також доказана можливість проникнення елементарних тілець хламідій в цитоплазму сперматозоїдів у місцях локального розриву зовнішньої мембрани. Крім цього, хламідії викликають розвиток епідидиміту, орхіту та обструкції сім‘явиносних протоків. Недивлячись на вивчення урогенітального хламідіозу та застосування для лікування хворих високоефективних препаратів, рецидиви інфекції спостерігаються у 10-45% випадків [3, 7, 8, 10]. Тому проблема лікування хворих на екскреторно-токсичне безпліддя на тлі хронічного запального захворювання сечостатевої системи (хронічний простатоуретрит, хронічний простатит) надзвичайно актуальна.

Метою нашого дослідження було вивчення ефективності та безпечності використання препарату Епадол нео (ПАТ «Київський вітамінний завод») при лікуванні хворих на екскреторно-токсичне безпліддя на тлі хронічного запального захворювання сечостатевої системи: хронічний простатоуретрит, хронічний простатит.

Матеріал та методи дослідження

У нас на лікуванні та під спостереженням знаходилось 60 хворих із екскреторно-токсичним безпліддям у вигляді астенозооспермії на тлі хронічного запального захворювання сечостатевої системи (хронічний простатоуретрит, хронічний простатит), що отримали курс протизапального лікування (1-й етап).

Досліджуваним проводився 2-й етап лікування – терапія, що стимулює сперматогенез.

Пацієнтів було поділено на групи за принципом лікування: І група, контрольна (n= 30) – монотерапія вітаміном Е по 100 мг 3 рази на добу протягом 90 днів;

ІІ група, основна (n=30) – монотерапія препаратом Епадол нео по 1 капсулі 2 рази на добу протягом 90 діб.

1 капсула Епадолу нео містить етилових ефірів омега-3 кислот 1000 мг, до складу яких входять: ейкозапентаєнова кислота 300 мг; докозагексаєнова кислота 200 мг; інші жирні кислоти 498 мг; d-α-токоферол (Вітамін Е) 2 мг. Омега-3 поліненасичені жирні кислоти – ейкозапентаєнова кислота – (ЕПК) і докозагексаєнова кислота (ДГК) – відносяться до незамінних жирних кислот.

Альфа-токоферол є антиоксидантом, що запобігає окисленню поліненасичених жирних кислот.

Критерії включення: чоловіки до 45 років, що мають стабільні статеві стосунки в парі, без контрацепції та ознак вагітності понад 1 року; наявність хронічного простатиту в стадії ремісії; ознаки астенозооспермії, інформована згода пацієнта, відсутність інших видів лікування.

Критерії виключення: наявність будь-якої іншої терапії, що здатна пригнічувати або стимулювати сперматогенез; стан загострення запальних захворювань статевої або інших систем, стан безпліддя у жінки любого ґенезу, відсутність статевих стосунків у парі.

Результати та їх обговорення

Середній вік пацієнтів склав 29,3±3,5 роки (від 19 до 45 років), Тривалість захворювання від 8 місяців до 4 років (в середньому 2,8±1,2 роки). Діагноз верифікували на основі пальцевого дослідження передміхурової залози (ПЗ), простатиту в анамнезі, лабораторних досліджень: а) аналіз секрету ПЗ; б) дослідження виділень із сечівника на специфічну та неспецифічну флору; в) мікробіологічне дослідження секрету ПЗ та її ультрасонографії. Також проводилось анкетування при зверненні і в процесі лікування за модифікованою міжнародною системою оцінки симптомів при захворюваннях передміхурової залози.

Оцінку еякуляту проводили у відповідності із стандартами Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я до та після лікування.

При клінічному обстеженні наших пацієнтів до І-го етапу лікування найбільш характерними були скарги на неприємні відчуття в уретрі, виділення з уретри слизисто-гнійного та слизистого характеру, найчастіше зранку, незначна невизначена біль  в ділянці промежини, калитки, паховій та крижовій ділянці, внизу живота. Дизуричні розлади, такі як почащений сечопуск, відчуття неповного спорожнення сечового міхура виявлено у 42% хворих. За результатами спермограми на початку дослідження було встановлено наявність астенозооспермії.

Після проведеного лікування, аналізуючи дані таблиці №1, бачимо достатньо виражену тенденцію до збільшення об’єму еякуляту, особливо у пацієнтів ІІ-ї, основної групи, які отримували препарат Епадол нео. Також у всіх пацієнтів після проведеного курсу лікування вірогідно збільшилась концентрація сперматозоїдів в одному мілілітрі, але у ІІ-ої групи хворих цей показник значно кращий, що вказує на помітніший деконгістивний ефект призначеного препарату. Так, до лікування у пацієнтів ІІ групи до лікування концентрація сперматозоїдів становила 29,64±3,24 млн/1мл, а після лікування збільшилась до 46,84±4,46 млн/1мл. Процентний вміст активно рухомих та живих сперматозоїдів також достовірно підвищився в обох групах, однак цей показник значно кращий у пацієнтів ІІ-ї, основної групи.

Отже, при проведенні 3-ох місячної терапії препаратом Епадол нео, у пацієнтів з екскреторно-токсичним безпліддям було отримано достовірне покращення кількісних та якісних показників сперми у порівнянні з контролем завдяки діючим речовинам препарату. Так, омега-3 поліненасичені жирні кислоти сприяють сперматогенезу забезпечуючи дозрівання та формування зрілих сперматозоїдів, а також стабілізують мембрану сперматозоїдів. А докозагексаєнова кислота діє на акросому сперматозоїдів, здійснючи контроль рухливості сперматозоїдів та містить ферменти, які забезпечують проникнення сперматозоїда у яйцеклітину. Також, омега-3 поліненасичені жирні кислоти забезпечують зниження рівня прозапальних медіаторів, тим самим виявляючи протизапальну дію при лікуванні запальних захворювань передміхурової залози.

Аналізуючи дані (табл. 1) лікування, бачимо і позитивний вплив на сперматогенез застосування вітаміну Е у пацієнтів І-ої групи, тому вважаємо за доцільне включення вітаміну Е у схему лікування таких пацієнтів уже на першому етапі терапії.

Побічної дії при застосуванні Епадолу нео та вітаміну Е нами  не виявлено.

Висновки

Як показали результати лікування, призначення  препарату Епадол нео по 1 капсулі 2 рази на добу упродовж 3 місяців сприяє посиленню фертильності у чоловіків з екскреторно-токсичним безпліддям на тлі хронічного запального захворювання простати, а також дозволяє добитися позитивних результатів терапії і досягти стійкого клінічного ефекту та може бути рекомендованим для широкого застосування.                                                                                           .