Продукція
Препарати зареєстровані в Україні
Стан ліпопероксидації та рівень «метаболічної інтоксикації» у хворих на соматоформні депресивні розлади при лікуванні депривітом та альфа-токоферолом
Чеботарьов Є.В.
Луганський державний медичний університет; Луганська обласна клінічна психоневрологічна лікарня
Вступ
Соматоформні депресивні розлади характеризуються виникненням симптоматики, характерної для захворювань внутрішніх органів або нервової системи, що повторюється, разом із постійними вимогами медичного обстеження і лікування у лікарів-фахівців. В даний час навіть за наявності патології внутрішніх органів або неврологічного захворювання не можна достовірно судити про відсутність у пацієнта соматоформного депресивного розладу. Для таких хворих характерна деяка міра конверсійних проявів, направлених, перш за все, на залучення уваги сім’ї і медичного персоналу. Спроби лікарів переконати хворого в обумовленості його страждань терапевтичною або неврологічною патологією як правило, ефекту не дають. Більш того, обговорення можливості зв’язку симптоматики з психічним захворюванням викликає обурення пацієнта [2].
Більшість хворих проходять тривалу і складну дорогу, включаючи первинну і спеціалізовану медичну службу, багаточисельні і, як правило, даремні обстеження і курси лікування аж до хірургічних операцій [17].
Епідеміологічні дані свідчать про те, що від 10 до 30% населення, що звертається протягомроку до лікарів загальної практики, страждають психічними розладами. При цьому основними етіологічними причинами таких станів є соціальні, генетичні, культуральні і етнічні чинники (погані умови життя, когнітивні порушення, часті стресові ситуації, наявність супутньої органічної патології) [16].
Впродовж останніх двох десятиліть багатьма авторами детально вивчаються особливості імунного і метаболічного статусу пацієнтів страждаючих соматоформными депресивними розладами. На сьогоднішній день вже виявлені виражені порушення як імунного, так і метаболічного гомеостазу, інтенсивність яких до певної міри корелює з тягарем депресивного розладу [12].
Метою даної роботи було вивчення впливу комбінації депривіту та альфа-токоферолу на показники перекисного окислення ліпідів та рівень «середніх молекул» у хворих на соматоформні депресивні розлади.
Матеріали і методи дослідження
Під нашим наглядом знаходилося 69 хворих віком від 24 до 56 років зі встановленим діагнозом за МКХ-10: депресивний епізод з соматичними симптомами (F32), рекурентний депресивний розлад з соматичними симптомами (F33) та соматизований розлад (F45.0) [8,15]. Усі хворі були розподілені на дві групи: основну та зіставлення. Пацієнти групи зіставлення отримували лише загальноприйняте лікування, тоді як обстежені основної групи додатково отримували комбінацію депривіту та альфа-токоферолу.
Депривіт — анксіолітичний засіб рослинного походження, який є стандартизованим екстрактом трави звіробою [7]. Звіробій, як і всі інші лікарські рослини, містить низку активних речовин, з яких кожна виявляє певну терапевтичну дію, а тому його застосування не обмежується депресією; його застосовують у разі тривожних станів, інфекцій, для загоєння ран тощо [5]. Власне, антидепресивна активність зобов’язана не якійсь одній активній речовині, а комбінації компонентів, що входять до складу цієї рослини [20]. Основним діючим компонентом якого є гіперицин, який перешкоджає розвитку порушень нейротрансмітерної передачі (гальмує зворотний захват норадреналіну і серотоніну), здатний пригнічувати активність моноаміноксидази і катехол-0-метилтрансферази, нормалізує секрецію інтерлейкіну-6. Флавоноїди екстракту звіробою, зв’язуючись з бензодіазепіновими рецепторами, спричиняють седативний ефект. Чинить сприятливу дію на функціональний стан центральної нервової системи, усуває тривогу і напругу, підвищує настрій, фізичну працездатність і нормалізує сон [5]. Показаннями до застосування депривіту є психовегетативні розлади (апатія, пригніченість, тривога, неспокій, дратівливість, порушення емоційного настрою), збудження і/або нервова напруга, астеноневротичний синдром, психоемоційні порушення в період менопаузи, порушення сну. Препарат випускається ВАТ «Київський вітамінний завод». В клініці застосовують внутрішньо до або під час приймання їжі, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. Дорослим і дітям старше 12 років призначають по 1 таблетці 1–3 рази на добу. Задовільний терапевтичний результат може спостерігатися через 10–14 днів лікування. Для досягнення повного терапевтичного ефекту необхідне регулярне приймання препарату протягом 4–6 тижнів. Депривіт дозволений до клінічного використання в Україні Наказом МОЗ України № 496 від 27.08.07 р. (реєстраційне посвідчення № №UA/6967/01/01).
Альфа-токоферол (вітамін Е) — жиророзчинний вітамін, який має високу антиоксидантну і радіопротекторну дію, бере участь у біосинтезі гема і білків, проліферації клітин та інших найважливіших процесах клітинного метаболізму [3]. Вітамін Е покращує споживання тканинами кисню. Виявляє ангіопротекторну дію, впливаючи на тонус і проникність судин, стимулюючи утворення нових капілярів. Імуномоделюючий ефект вітаміну Е зумовлений стимуляцією Т-клітинного та гуморального імунітету [13]. Токоферол є незамінним для нормальних репродуктивних процесів: запліднення, розвитку плоду, формування та функціонування статевої системи. При дефіциті вітаміну Е розвиваються гіпотонія та дистрофія скелетних м’язів, міокарда, підвищується проникність та ламкість капілярів, розвивається дегенерація фоторецепторів, яка викликає порушення зору. Розвивається зниження статевої функції — у чоловіків та порушення менструального циклу, схильність до викиднів — у жінок. Дефіцит вітаміну Е може зумовити розвиток гемолітичної жовтяниці у новонароджених, а також синдром мальабсорбції, стеаторею [13]. Цей препарат випускається у виді капсул, кожна з яких містить а-токоферолу ацетату (вітаміну Е) (у перерахунку на 100 %) 0,1 г. Вітамін Е також має радіопротекторну дію, бере участь у біосинтезі гема і білків, проліферації клітин та інших найважливіших процесах клітинного метаболізму. В клініці альфа-токоферол призначають внутрішньо після їжи. Для дорослих разова середня доза становить 100 мг, вища — 400 мг; добова середня доза становить 200 мг, вища добова — 1000 мг. Препарат дозволений до клінічного застосування в Україні та зареєстрований за наказом МОЗ України №140 від 17.03.2004 року (реєстраційне посвідчення UA/0717/01/02).
Для характеристики психічного стану спостережуваних хворих використовувалися стандартизований багатофакторний метод дослідження особи, метод кольорових виборів Люшера, методику диференціальної діагностики депресивних станів Цунге, шкали Бека і Гамільтона [10, 18, 19, 21].
Лабораторне обстеження, крім загально — прийнятого (загальний аналіз крові і сечі, глюкоза крові і цукор сечі, амілази крові, функціональні проби печінки), яке виконувалося за допомогою уніфікованих методів обстеження, включало також вивчення показників ПОЛ за вмістом у крові продуктів ліпопероксидації — малонового діальдегиду — МДА [1] та дієнових кон’югатів — ДК спектрофотометрично [4]. Для оцінки вираженості синдрому метаболічної інтоксикації (СМІ) вивчали концентрацію «середніх молекул» (СМ) у сироватці крові за методом [6]. Математична обробка отриманих даних проводилась на комп’ютері IntelCore2 Duo з використанням пакетів ліцензійних програм Microsoft Windows ХР professional, Microsoft Office 2003, Microsoft Excel Stadia 6.1 / prof та Statistica 6,0 [9, 14].
Отримані результати та їх обговорення
Клінічно обстежена нами категорія пацієнтів характеризувалася виникненням фізичних симптомів, що повторюється, разом з постійними вимогами медичних обстежень всупереч негативним результатам, що підтверджуються, і завіренням лікарів про відсутність фізичної основи для симптоматики. Виникнення і збереження симптоматики було тісно пов’язане з неприємними життєвими подіями, труднощами або конфліктами. Для таких хворих була характерною істерична поведінка, направлена на залучення уваги.
При обстеженні 80% пацієнтів виявлявся позитивний анамнез відносно багаточисельних соматичних і хірургічних втручань, а також наявність симптомів за відсутності змін в результатах лабораторних аналізів. При соматичному обстеженні не удалося виявити об’єктивні ознаки, які пояснювали б суб’єктивні скарги. Проведене у минулому лікування наводило до появи нових симптомів. Серед соматичних симптомів найчастіше зустрічалися шлунково-кишкові відчуття (біль, відрижка, регургітація, блювота, нудота), шкірні відчуття (свербіння, паління, колення, оніміння, хворобливість), сексуальні і менструальні скарги. Тривалість даної симптоматики складала не менше двох років і супроводилася порушенням родинного і соціального функціонування.
При аналізі системи ПОЛ встановлено, що у пацієнтів обох груп мала місце активація ліпопероксидації, що характеризувалася накопиченням у сироватці крові основних метаболітів пероксидації — проміжних — ДК та кінцевого — МДА (табл. 1).
Таблиця 1. Показники ПОЛ та СМ у обстежених хворих на соматоформні ДР до початку лікування (M±m)
Показники |
Норма |
Групи обстежених |
P |
|
основна(n=35) |
зіставлення (n=34) |
|||
МДА, мкмоль/л |
3,6±0,2 |
8,95±0,3** |
8,89±0,2** |
>0,1 |
ДК, мкмоль/л |
6,2±0,15 |
18,7±0,3*** |
18,4±0,2*** |
>0,1 |
ПГЕ, % |
3,5±0,25 |
11,3±0,3*** |
11,1±0,25*** |
>0,1 |
СМ, г/л |
0,52±0,03 |
1,92±0,2*** |
1,91±0,3*** |
>0,1 |
Примітка: вірогідність різниці вирахувана між показниками до і після лікування у кожній групі при Р * — <0,05; ** — <0,01, *** — <0,05; Р — вірогідність різниці між показниками основної групи та групи зіставлення.
У хворих на соматоформні ДР основної групи концентрація в сироватці крові кінцевого продукту ліпопероксидації була вищою відносно норми (3,6±0,2 мкмоль/л) в 2,5 рази, досягнувши 8,95±0,3 мкмоль/л (Р<0,0і). Концентрація ДК в обстежених основної групи виріс до 18,7 мкмоль/л та була вище за норму в 3 рази. Для вивчення впливу пероксидації ліпідів на стан еритроцитарних мембран нами проаналізований ступінь перекисного гемолізу еритроцитів (ПГЕ). Так, в основній групі даний показник був підвищений по відношенню до норми в 3,23 рази і становив 11,3±0,3% (Р<0,001).
В групі зіставлення (яка отримувала лише загальноприйняту терапію) концентрація МДА становила 8,89±0,2 мкмоль/л, що було вище норми у середньому в 2,5 рази (Р<0,01), рівень ДК складав 18,4±0,2 мкмоль/л, що перевищувало норму в середньому в 3 рази (Р<0,001). Показник ПГЕ в групі зіставлення був вищим за нормув 3,17 рази та дорівнював 11,1±0,25% (рис. 2).
У результаті проведених біохімічних досліджень було встановлено, що у обстежених хворих на соматоформні ДР обох груп також відмічається підвищення концентрації СМ у межах 0,9–3,2 г/л (в середньому 1,91±0,10 г/л) при нормі 0,52±0,03 г/л, що свідчить про розвиток синдрому метаболічної інтоксикації (СМІ) (рис. 3).
Таким чином, у хворих на соматоформні ДР відмічається посилення процесів ліпопероксидації біомембран та наявністю СМІ, що проявляється зростанням у сироватці крові проміжних метаболітів пероксидації — ДК та кінцевого — МДА, а також підвищенням показника ПГЕ, а також рівня СМ. Всі вивчені показники у пацієнтів основної групи та групи зіставлення в цей період обстеження не мали істотної різниці між собою (Р>0,1).
Після проведеного лікування у хворих основної групи (які додатково отримували комбінацію депривіту та альфа-токоферолу) відмічалося покращення клінічної картини, більш виражене, ніж у пацієнтів групи зіставлення.
Повторне обстеження після проведеного лікування встановило, що у хворих на соматоформні ДР, які додатково отримували комбінацію депривіту та альфа-токоферолу відмічалася практично повна нормалізація з боку вивчених показників (табл. 2).
Таблиця 2. Показники ПОЛ та СМ у обстежених хворих на соматоформні ДР після завершення лікування (M±m)
Показники |
Норма |
Групи обстежених |
P |
|
Основна(n=35) |
Зіставлення (n=34) |
|||
МДА, мкмоль/л |
3,6±0,2 |
3,2±0,1 |
6,1±0,3* |
<0,01 |
ДК, мкмоль/л |
6,2±0,15 |
6,6±0,4 |
12,0±0,8* |
<0,001 |
ПГЕ, % |
3,5±0,25 |
3,7±0,02 |
5,1±0,1* |
<0,01 |
СМ, г/л |
0,52±0,03 |
0,58±0,04 |
1,4±0,05** |
<0,001 |
Так, концентрація кінцевого продукту пероксидації ліпідів в обстежених основної групи понизилася відносно вихідного значення у середньому в 2,8 рази та складала 3,2±0,1 мкмоль/л, що практично відповідало нормі (Р>0,1) рівень ДК понизився відносно вихідного значення у середньому в 2,8 рази та був ничже аналогічного показника у групі зіставлення в 1,8 рази, складаючи 6,6±0,4 мкмоль/л, що відповідало верхній межі норми (Р>0,1). Показник ПГЕ в основній групі практично повністю нормалізувався, зменшившись відносно вихідного значення в 3,05 рази, та складав 3,7±0,02 %.
В групі зіставлення також спостерігалась позитивнадинаміка відносно вивчених нами показників, але менш виражена, ніж в основній групі хворих на соматоформні ДР. Концентрація МДА знизилася відносно вихідного значення в 1,46 рази та складала 6,1±0,3 мкмоль/л, але все ще залишалася вище в 1,9 рази від аналогічного показника в основній групі та в 1,69 рази відносно норми. Щодо рівня проміжних продуктів ліпопероксидації, то у групі зіставлення даний показник понизився до 12,0±0,8 мкмоль/л, що було нижче вихідного значення цього показника в 1,53 рази, але все ж таки залишалося вище норми (6,2±0,15 мкмоль/л) та аналогічного показника в основній групі у середньому в 1,8 рази (Р<0,05). Показник ПГЕ понизився відносно початкового рівня у середньому в 2,17 рази, однак перевищував норму в 1,45 рази, та показник в основній групі в 1,6 рази (Р<0,05). (рис. 2)
При повторному вивченні рівня СМ у обстежених хворих було встановлено, що в основній групі, яка отримувала додатково до загальноприйнятого лікування комбінацію депривіту та альфа-токоферолу, даний показник знизився відносно вихідного показника в 3,3 рази та складав 0,58±0,04 г/л, що було на рівні верхньої межі норми. В групі зіставлення, якаотримувала лише загальноприйняте лікування, теж спостерігалася тенденція до покращення біохімічних показників, але істотно менше виражена. При цьому, ці показники залишалися вищими відносно норми, концентрація СМ складала 1,4±0,08 г/л, при нормі 0,52±0,03, тобто у середньому більше в 2,6 рази (Р<0,01) (рис. 3).
Отже, отримані дані свідчать про ефективність впливу комбінації депривіту та альфа-токоферолу на показники перекисного окислення ліпідів та рівень «середніх молекул» у обстежених пацієнтів, що дозволяє вважати патогенетично обґрунтованим та клінічно доцільним використання даної комбінації препаратів при лікуванні хворих на соматоформні ДР.
Висновки:
- У хворих на соматоформні ДР мають місце чітко виражені порушення показників перекисного окислення ліпідів, які характеризуються підвищенням концентрації проміжних (ДК) та кінцевого (МДА) продуктів ліпопероксидації у сироватці крові та збільшенням показника ПГЕ, що свідчить про суттєве збільшення деструкції клітинних мембран внаслідок посилення процесів окислення їхнього ліпідного шару.
- Поряд з активацією процесів ліпопероксидації у хворих на соматоформні ДР встановлено суттєве збільшення рівня «середніх молекул» у крові, що є ознакою формування синдрому ендогенної «метаболічної» інтоксикації.
- Включення комбінації депривіту та альфа-токоферолу до комплексу лікування хворих на соматоформні ДР сприяє покращенню вивчених біохімічних показників, а саме зниженню вмісту у крові як продуктів ПОЛ (МДА та ДК), так і рівня СМ, що свідчить про зменшення вираженності ліпопероксидації та синдрому «метаболічної» інтоксикації, а в цілому про відновлення метаболічного гомеостазу, що має важливе патогенетичне значення при лікуванні хворих такого профілю.
- Отримані дані дозволяють вважати патогенетично обґрунтованим та клінічно доцільним включення комбінації депривіту та альфа-токоферолу до комплексу патогенетичної терапії у хворих на соматоформні ДР.
- У подальшому планується вивчення впливу вивченої нами комбінації препаратів на інші лабораторні показники, що характеризують стан імунного та метаболічного гомеостазу хворих.
Література:
- Андреева Л.И., Кожемякин Л.А. Методика определения малонового диальдегида // Лабораторное дело. — 1988. — №11. — С. 41–43.
- Бениашвили А.Г., Морозова М.А. Клиника и диагностика соматоформных расстройств в общемедицинской практике// Кремлевская Медицина. Клинический вестник. — 2001. — №3. — С. 62–65.
- Вітамін Е: інструкція для клінічного застосування препарату / Затверджена 17.03.2004 р. Наказом МОЗ України №140.
- Гаврилов В.Б., Мишкорудная М.И. Методика определения диеновых конъюгатов в сыворотке крови // Лабораторное дело. — 1983. — № 3. — С. 33–36.
- Горькое В.А., Раюшкин В.А., Олейчик И.В. и др. Фитотерапия умеренных депрессий препаратами зверобоя // Психиатрия и психофармакотерапия. — 2000. — № 2 (6). — С. 184–187
- Громашевская Л.Л. «Средние молекулы» как один из показателей «метаболической интоксикации» в организме // Лаборатор. диагностика. — 1997. — № 1. — С. 11–16.
- Депривіт: інструкція для клінічного застосування препарату / Затверджена наказом МОЗ України № 496 від 27.08.07 року.
- Классификация психических и поведенческих расстройств: Клинические описания и указания по диагностике. — Киев: Факт, 1999. — 272 с.
- Лапач С.Н., Чубенко А.В., Бабич П.Н. Основные принципы применения статистических методов в клинических испытаниях. — Киев: Морион, 2002. — 160 с.
- Люшер М. Цветовой тест Люшера. — М.: Эксмо-Пресс, 2002. — 186 с.
- Николайчик В.В., Моин В.М., КирковскийB.В.и др. Способ определения «средних молекул» // Лабораторное дело. — 1991. — № 10. — С. 13–18.
- Риф В. Соматоформные и диссоциативные (конверсионные) расстройства.// Клиническая психология / Под ред. М. Перре. — СПб.: Питер, 2002. – С. 1125–1156.
- Ребров В.Г., Громова О. А. Витамины и микроэлементы. — М.: Алев, 2003. — 648 с.
- Салин В. Н., Чурилова Э. Ю. Практикум по курсу «Статистика» (в системе Statistica). — М.: Социальные отношения, 2002. — 188 с.
- Симуткин Г.Г. Депрессивные расстройства (классификация, этиология, патогенез, диагностика, современные подходы к терапии и реабилитации). — Уфа-Томск: Изд-во «Восточный университет», 2004. — 82 с.
- Смулевич А.Б. Депрессии при соматических и психических заболеваниях. М., 2003. — 232 с.
- Смулевич А.Б., Сыркин А.Л., Дробижев М.Ю. Диагностика и фармакотерапия депрессий у соматических больных // Депрессии и коморбидные расстройства. — М.: Медицина, 1997. — С. 250–260.
- Собчик Л.Н. СМИЛ. Стандартизированный многофакторный метод исследования личности. — СПб.: Речь, 2007. — 224 с.
- Beck A. T., Ward C. H., Mendelson M. et al. Aninventory for measuring depression // Arch. Gen. Psychiat. — 1961. — Vol. 4. — P. 561–571.
- Ozturk Y. Testing the antidepressant effects ofhypericum species an animal models// Pharmacopsychiatry — 1997 . — № 30. — P. 125–128.
- Hamilton M. Rating scale for depression // J. Neurolog. Neurosurg. Psychiat. — 1960. — Vol. 23. — P. 56–62.